Сьогодні, 4 березня, відзначають день народження людини, чия музика стала одним із найпотужніших символів української державності. Саме цього дня у 1815 році народився Михайло Вербицький — композитор, священник і автор музики до Державного гімну України "Ще не вмерла Україна".
Від сироти до автора Гімну України: дивовижна історія композитора, чию музику знає кожен
Його історія нагадує сценарій драматичного фільму: сирітство, злидні, виключення із семінарії через любов до музики, втрати близьких і водночас — створення мелодії, яка стала голосом цілої нації.
Сирітство і непросте дитинство
Майбутній автор українського гімну народився у селі Явірник Руський (нині територія Польщі), у родині греко-католицького священника.
Його батько служив настоятелем місцевої церкви, а мати походила з міщанської родини з Перемишля.
У родині було троє синів, і Михайло став другою дитиною. Його життя від самого початку супроводжували драматичні обставини. Старший брат, якого теж звали Михайлом, помер у дворічному віці. А вже наступного дня після його смерті народився інший син — майбутній композитор.
Коли хлопцеві виповнилося лише десять років, помер батько. Незабаром мати вдруге вийшла заміж і відмовилася від дітей.
Опіку над хлопцями взяв їхній родич — єпископ Іван Снігурський. Саме він фактично врятував майбутнього композитора і дав йому шанс на освіту.
Гітара, через яку його виганяли
Михайло навчався при Перемишльській катедрі, де співав у церковному хорі та вивчав музику.
У 1834 році він вступив до Львівської духовної семінарії. Однак суворі викладачі не були у захваті від його характеру. За спогадами сучасників, юнак часто запізнювався на молитви, співав веселих пісень і мав незалежний характер.
А головною проблемою стала його пристрасть до гітари.
У той час цей інструмент вважали легковажним і навіть непристойним для майбутнього священника. Через любов до гітари та веселу вдачу Вербицького двічі виключали із семінарії.
Цікаво, що захоплення гітарою почалося випадково — коли юнак лікував травму і лежав у шпиталі зі зламаною ногою. Саме там він почав активно грати на інструменті.
Згодом Вербицький фактично запровадив моду на гітарну музику в Галичині. Дослідники вважають його одним із засновників української гітарної музичної традиції.
У Національній бібліотеці України зберігається його рукописний зошит "Guitare №16", де містяться композиції для гітари та голосу.
Особисті трагедії
Життя композитора неодноразово було затьмарене трагедіями.
У 1838 році він одружився з австрійкою Барбарою Сенер. Але сімейне щастя тривало недовго — дружина померла після пологів, залишивши Михайла з маленьким сином.
Щоб вижити, Вербицький давав уроки гри на гітарі, співав у хорах, викладав музику, працював у церковних установах.
Матеріальна скрута змусила його покинути Львів і повернутися до Перемишля. Саме там він продовжив музичну освіту у відомого органіста Франца Лоренца, де опанував композицію і контрапункт.
Священник і композитор
У 1850 році Вербицький отримав священничі свячення. Перед цим він вдруге одружився — з Катериною Барон. Але доля знову завдала удару: друга дружина також померла, залишивши його з двома дітьми. Священницьке служіння проходило у бідних селах Галичини. Зрештою композитор став настоятелем церкви у селі Млини біля сучасного українсько-польського кордону, де прожив до кінця життя. Сучасники згадували, що священник жив дуже скромно. Іноді на його столі не було нічого, крім яблука, але навіть у злиднях він залишався життєрадісним і оптимістичним.
Автор десятків музичних творів
Вербицький був надзвичайно продуктивним композитором. За життя він написав 12 оркестрових рапсодій, 8 симфонічних увертюр, десятки духовних композицій, музику до близько 20 театральних вистав, численні хори, полонези та інші твори. Він також створив музичну композицію на слова Тарас Шевченко — "Заповіт".
Як з’явився Гімн України
Найвідоміший твір композитора виник майже випадково.
У журналі "Зоря" Вербицький побачив вірш "Ще не вмерла Україна". Автором був Павло Чубинський, але у публікації ім’я поета не було вказане. Композитор був переконаний, що текст належить Шевченку, і написав до нього музику. Перший раз твір прозвучав у Перемишлі на зібранні української громади. Ніхто тоді навіть не підозрював, що ця мелодія стане одним із найвідоміших символів української державності.
Останні роки і спадщина
Михайло Вербицький помер 7 грудня 1870 року. Його поховали у селі Млини біля старовинної дерев’яної церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Згодом на могилі встановили пам’ятник із написом "Автору гімну України". Сьогодні його мелодія звучить у школах, на міжнародних змаганнях, у парламенті, на фронті та на державних церемоніях. Музика, яку колись написав скромний священник і гітарист-аматор, стала голосом мільйонів українців і символом боротьби за свободу.
Державний гімн України за роки незалежності виконували десятки відомих артистів, а особливо часто він звучав у виконанні зірок після початку повномасштабного вторгнення Росії. Серед тих, хто неодноразово співав головну пісню країни на концертах, міжнародних подіях і спортивних матчах — Тіна Кароль, Злата Огнєвіч, Олександр Пономарьов, Юлія Саніна, Христина Соловій, Оля Полякова, Настя Каменських, Надя Дорофєєва, KOLA та Наталія Могилевська; вони виконували гімн під час благодійних концертів, футбольних матчів, міжнародних акцій підтримки України та урочистих подій, а ще раніше, у 1989 році, одним із перших публічно акапельно заспівав український славень на фестивалі Червона рута співак Василь Жданкін.
Читайте також в "Коментарях", що вчені зруйнували великий міф про нащадків Чингісхана.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
